Анатолій Зарва: історія черкаського ветерана Другої світової війни

Історія життя цього чоловіка надихнула багатьох черкащан. Він пережив справжнє пекло у вигляді Другої світової війни, і повернувся додому героєм. Своїми розповідями він підтримував бойовий дух українських бійців, які воювали вже не проти німецьких, а проти російських загарбників. Детальніше на yes-cherkasy.com.ua.

Біографія

Анатолій Зарва – відомий черкаський ветеран Другої світової війни. Народився Анатолій Федорович у 1924 році на Черкащині, за яку він потім так мужньо воював. Ветеран пройшов майже усю війну, повністю вигнавши нацистських окупантів з українських земель, дійшовши аж до Варшави. 

Протягом усієї своєї служби Анатолій Зарва подолав довгий і важкий шлях від солдата до полковника танкових військ. Ветеран був нагороджений численними медалями та орденами за проявлені відвагу та мужність. Вже за часів незалежності Анатолій Зарва став одним з найбажаніших гостей на різноманітних культурних і освітніх заходах, організованих у черкаських школах і університетах.

Участь у Другій світовій війні

Війна за Україну для Анатолія Зарви почалась у 17 років, коли він опинився на Західному фронті. Анатолій Федорович воював у складі танкової бригади, командуючи гарматою польової артилерії.

Першою масштабною операцією для ветерана стала битва на Курській дузі, яка тривала з липня по серпень 1943 року. Курська битва проходила на українських етнічних землях Східної Слобожанщини та частково на Харківщині, тому саме ця битва відкрила, так би мовити, ворота для подальшого звільнення України від німецьких загарбників. Битва стала другою переломною подією на Українському театрі воєнних дій, і другим найбільшим в історії зіткненням танкових армій після битви за Дубно-Луцьк-Броди 1941 року. У результаті під Курськом перемогла Червона армія, яка перехопила стратегічну ініціативу у нацистів. Таким чином були повністю перекреслені усі шанси німців на перемогу у Другій світовій війні. Перемога коштувала радянським військам величезних втрат, яких європейським полководцям було б важко навіть збагнути. Так, коли німецька армія втратила 500 тисяч солдатів та 1,5 тисячі танків, то радянці втратили майже 900 тисяч солдатів і близько 6 тисяч танків.

Однак попри масштабність радянського наступу на Курській дузі та величезні втрати, які понесла тут Червона армія, Анатолію Зарві найбільше запам’яталась Корсунь-Шевченківська битва, яка пройшла у січні 1944 року. На той момент у Києві вже була відновлена радянська влада, а Воронезький, Степовий, Південно-Західний та Південний фронти перейменовані, відповідно, у 1-й, 2-й, 3-й та 4-й Українські фронти. Після активних дій 2-го Українського фронту 26 січня 1944 року сили 1-го Українського прорвали німецьку оборону, врізавшись у неї клином. Операція стала однією з найуспішніших битв Червоної армії на українських теренах. Згодом Корсунську битву назвуть «Другим Сталінградом» через взяття тут десятків тисяч німців в оточення. Тоді у полон здалося 15 тисяч солдатів і офіцерів Вермахту, були знищені сотні ворожих літаків, танків і гармат.

Ветерану сильно врізались у пам’ять запах розпеченого металу і викидів танкових двигунів. За словами Анатолія Зарви, через пилюку, що підіймалась танковими гусеницями, неможливо було дихати. У той час Анатолій Федорович служив механіком-водієм танка Т-34. Після війни виникне міф, що Т-34 був ледь не найкращою моделлю танків років Другої світової, однак насправді «тридцятьчетвірки» мали багато недоліків, а їх «ефективність» розкривалась лише за чисельної переваги.

У липні-серпні 1944 року ветеран брав участь у Львівсько-Сандомирській операції, внаслідок якої німців вигнали із західних областей України. Тоді 64-й танковій бригаді, у складі якої воював Анатолій Зарва, була поставлена задача взяти місто Станіслав (сучасний Івано-Франківськ). Ветеран згадував, що до міста можна було добратися через зарослі соснових дерев, що, власне, і зробили радянські танки. Перед наступом на броню танків завантажили усе майно корпусу і двох механізованих частин: боєприпаси, пальне, намети з медичним обладнанням та інше.

Військовий шлях Анатолія Зарви закінчився у Варшаві, де він отримав тяжке поранення. Після закінчення війни колишній механік-водій Т-34 повернувся додому – на рідну Черкащину.

Громадська діяльність

Вже у роки незалежності України Анатолій Зарва брав активну участь у різних заходах, присвячених пам’ятним датам Другої світової війни. Ще в ті часи, коли Україна офіційно святкувала День Перемоги, кожного року проводили відповідні меморіальні акції. На 65-річчя Перемоги, у 2010 році, в Обласній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка відбувся захід «Пам’ять заради майбутнього: спогади біля книжкової виставки». Під час виставки презентували наукові та документальні праці про війну: «Величний подвиг народу», «Палітра Перемоги», «Зброя Перемоги», «Без права на забуття: Черкащина у Великій Вітчизняній війні» тощо. Серед присутніх на презентації був і полковник у відставці Анатолій Зарва, який поділився своїми спогадами, усно доповнюючи зміст представлених книг.

28 жовтня 2014 року Східноєвропейський університет відзначив 70-річчя повного вигнання нацистських окупантів з України. На університетське свято був також запрошений Анатолій Зарва, який розповів студентам про свої воєнні молоді роки. Розповіді надихнули черкаську молодь і надали впевненості, що як би важко не було, і яких би негараздів не зазнав український народ, ми повинні залишатись мужніми та мудрими.

З нагоди 75-річчя німецької окупації Черкас Анатолій Зарва доєднався до слова Володимира Веретільника, голови Черкаської обласної організації ветеранів. Ветеран побував на відзначенні пам’яті воїнів-визволителів Черкас 14 грудня 2016 року, а також на військово-патріотичному заході Черкаського державного технологічного університету, який пройшов 24 квітня 2018 року. Анатолій Зарва часто виступав як разом з ветеранами Другої світової, так і ветеранами АТО, аби показати тяглість боротьби українців за своє існування.