Японсько-китайська війна – одна із непростих трагічних сторінок Другої світової. Саме акт про капітуляцію Японії 19 вересня 1945 року ознаменував закінчення війни. Події що, відбувалися в Піднебесній, врізалися і в долі українців – солдатів, які воювали на боці Китайської республіки та їх родин.

Бути на полі бою не лише хоробрим воїном, а й з останніх сил дбати про тих, хто поруч, – так сприймав свій обов’язок черкащанин Григорій Кулішенко. Сьогодні, коли ми як ніколи раніше відчуваємо важливість цього принципу, варто пам’ятати й про подвиг нашого благородного краянина у далекому Китаї. Більше на yes-cherkasy.com.ua з посиланням на sinologist.

Мрія про небо

Григорій народився в багатодітній родині в селі Черепин, що на Корсунь-Шевченківщині. З раннього дитинства думки хлопця захопила велика мрія піднятися в небо. Але земля відпустила не одразу. Довелося попрацювати на ній і водовозом, і робітником цукрового заводу, опанувати професію столяра.

Льотчиком став у 26 років. На високому рівні освоїв керування польотом дальнього бомбардувальника. І за декілька років уже був інструктором.

Героїчне падіння з висот Піднебесної

У Китай Григорій прибув у 1938 році на чолі групи льотчиків-добровольців. Займався спочатку підготовкою місцевих пілотів, мав репутацію уважного і вельми вимогливого інструктора, який детально аналізував і корегував кожен політ кожного свого підопічного.

На Батьківщині свої дальні бомбардувальники льотчики з любов’ю називали «Даша». У Китаї ж їх прозвали «повітряними драконами» та «летючими тиграми». Найбільших втрат з початку війни зазнала японська авіація під час нальоту на аеропорт Ханькоу: знищено 64 літаки, загинуло 130 та поранено близько 300 військових супротивника. Керував нападом саме черкащанин Григорій Кулішенко.

Наступний бойовий виліт закінчився успішним ударом по зайнятому японцями аеропорту в Ухані. Уже на зворотному шляху Літак Григорія Кушніренка атакували три ворожі винищувачі. Один двигун був ущерть розбитий, а сам Григорій отримав поранення. Стало зрозумілим, що до базового аеродрому не дотягнути. Аби врятувати екіпаж, пілот відважився посадити літак посеред русла ріки Янцзи. Григорій встиг випустити шасі, й літак приземлився на дно – незвичайний на той час маневр. Важко поранений, він затонув разом із бойовою машиною. Але врятував товаришів: стрілок і штурман змогли дістатись берега.

У пам’яті жителів Китаю

Ку Лішен – так називають українця в Піднебесній за аналогією з місцевими прізвищами. Кажуть, це ім’я тут добре відоме кожному дорослому. Уродженця черкаської землі глибоко шанують в Китаї. Бо став для тут Героєм, про якого співають пісні, пишуть книги, вивчають на уроках історії та навіть зняли фільм.

Спочатку льотчика поховали на березі Янцзи. У 1958 році відбулося перепоховання останків у мальовничому місці парку «Сішань» провінції Юньнань. За могилою довгі роки доглядають члени однієї місцевої родини: спочатку матір, а потім уже її син.

На Батьківщині Григорій Кулішенко майже два десятиліття вважався зниклим безвісти. У 1954 році його дочка Інна Кулішенко навчалася в Московському університеті. Їй пощастило познайомитися там з першим студентом цього закладу, що прибув на навчання  з Китаю. Чжу Юйлі одразу звернув увагу на прізвище дівчини. Так дочка і дружина загиблого героя дізналися про його подвиг і славу. Через чотири роки вони побували на могилі в «Сішані», і навіть зустрілися з Мао Цзедуном. 

Тепер у рідному Черепині ім’я героя Китаю має вулиця. А в музеї Корсунь-Шевченківська йому присвячено експозицію, яку вже відвідували гості з Піднебесної.