Сидр здається сучасним трендом, але насправді це один із найдавніших алкогольних напоїв у світі. Його історія налічує тисячі років, а популярність пережила злети й падіння.
Сьогодні сидр знову на піку моди. Щоб гідно оцінити цей напій, варто дізнатися його дивовижну історію — від давніх цивілізацій до сучасних барів.
Перші згадки
Археологи вважають, що ферментовані яблучні напої робили ще 6500 років тому в Месопотамії та Стародавньому Єгипті. Щоправда, довести це складно — яблука не залишають таких явних слідів, як виноград.
Перші достовірні записи про сидр з’явилися у стародавніх греків і римлян. Пліній Старший згадував напій з яблук у своїх працях. Римляни називали його «pomaceum» і пили по всій імперії.
Середньовічна Європа
Справжній розквіт сидру почався в Середні віки. Після падіння Римської імперії виноградники в Північній Європі занепали.
Яблуневі сади замінили виноградники в Англії, Нормандії, Бретані. Монастирі активно виробляли сидр — ченці вважали його безпечнішим за воду.
У XII-XIII століттях сидр був повсякденним напоєм. Його пили селяни, лицарі, навіть королі. Зарплату працівникам часто виплачували частково в бочках сидру.
Золотий вік
З XV по XVIII століття сидр переживав справжній бум в Англії та Франції. З’явилися спеціальні сорти яблук для виробництва напою.
У Нормандії сидр став частиною культурної ідентичності. Французи розробили технології витримки та купажування, створюючи напої різної солодкості та міцності.
Англійські аристократи влаштовували дегустації рідкісних сортів сидру. Найкращі зразки цінувалися не менше за хороше вино.
У XVII столітті сидр дістався до Америки. Переселенці везли із собою яблуневі саджанці та традиції виробництва.
Занепад і забуття
XIX століття принесло сидру проблеми. Промислова революція змінила харчові звички. Пиво стало дешевшим і доступнішим завдяки масовому виробництву. Урбанізація відірвала людей від садів. У містах простіше було купити пиво з броварні, ніж сидр із села.
Перша і Друга світові війни знищили безліч яблуневих садів. До середини XX століття сидр вважали напоєм для бідняків або сільських жителів.
Відродження
У 1990-х роках почалося відродження інтересу до сидру. Спочатку в Англії, потім по всьому світу. Крафтовий рух повернув сидру престиж. Невеликі виробники почали експериментувати зі смаками, створюючи сухі, напівсухі, солодкі варіанти.
З’явилися сидри з додаванням груш, ягід, спецій.
Традиції різних країн
Кожна країна розвинула свій стиль сидру.
- Французький сидр — злегка каламутний, фруктовий, часто ігристий. Міцність зазвичай 2-5%.
- Англійський — міцніший (6-8%), може бути як газованим, так і тихим. Смак більш терпкий і складний.
- Іспанський — традиційно розливають з висоти, щоб наситити киснем. Подають у широких келихах.
- Американський крафтовий сидр — найбільш експериментальний. Додають хміль, бочкову витримку, незвичайні фрукти.