Друга світова війна негативно вплинула на дітей. Вони на свої очі бачили вбивства, терпіли знущання німців. Іноді, перелякані, кілька днів сиділи поруч із холодними тілами мертвих матерів, чекаючи на вирішення своєї долі. У кращому разі на них чекав дитбудинок, у гіршому — катівні. Війна покалічила десятки доль, вона забрала світле, безтурботне дитинство, пише yes-cherkasy.com.ua.
Роль дітей у війні
Серед законів, яких свято дотримувалися солдати рейху, було написано, що кожен військовослужбовець не повинен жаліти дітей, старих, жінок. Потрібно вбивати всіх, і тим самим врятувати себе від смерті. Цих законів також дотримувалися і зрадники серед місцевого населення.
У протоколі судового засідання Військового Трибуналу та вироку суду, що відбувся в травні 1946 року, жителя села Білозір’я Дубовича К. звинувачували у зраді Батьківщини, сам чоловік зізнався, що давав команду стріляти по євреях. Серед убитих були жінки та діти. Якщо мати тримала на руках малюка, то стріляли в обох, якщо в дитину не влучали, то її добивали.
З перших днів війни діти прагнули хоч чимось допомогти фронту, щоб захистити рідний край від ворога. Вони також у міру своїх слабких сил наближали Перемогу. Разом із дорослими бралися за зброю. Сотні хлопчиків і дівчаток зверталися до військкоматів, ішли на фронт, ставали учасниками полків, щоб помститися окупантам за смерть своїх батьків та спалені будинки. Багато хто загинув у боях, інших катували німці.
Діти були хорошими розвідниками, зв’язківцями, підривниками. Вони натерпілися від війни не менше ніж солдати на фронті. Украдене дитинство, страждання, муки, смерть рано робили малюків дорослими.
Участь дітей в боротьбі з фашистами не носила масового характеру, але їхня допомога без зброї в руках мала велике значення для роботи підпільних організацій і партизанських загонів.
Школярі збирали різну інформацію, поширювали їх серед населення, робили листівки, здійснювали різні диверсії на залізницях.
Знущання гітлерівців над дітьми
У фонді Черкаського обкому компартії України було зібрано дуже багато матеріалів, які підтверджують участь дітей в антифашистському русі.
Аналізуючи ці матеріали, можна стверджувати, що діти боролися з окупантами на рівні з дорослими. Багато хто ставав підпільниками, партизанами. Школярі не усвідомлюючи небезпеки рятували поранених червоноармійців, вели розвідку, а потім передавали важливу інформацію підпільникам, навіть попри те, що вони ризикували своїм життям.
Трагічний випадок стався в селі Старосілля Городищенського району. Солдати рейху кинули живим у колодязь запідозреного у зв’язках із партизанами сина колгоспника Трохима Кучеренка.
Гришу Вовка, якому виповнилося на той момент 14 років, застрелили на очах у матері. Був і ще один випадок, коли німці без докорів сумління вбили дитину. Напередодні визволення села Родниківка Уманського району 1944 року, з метою нанесення окупантській техніці шкоди, Дмитрик Пагурець забрався на ворожий танк, зіпсував радіостанцію, поцупив бінокль, але, на жаль, його затримали. Хлопчик отримав жорстке покарання — його спочатку розстріляли, а потім передавили танком.
У 1943 році було видано наказ про введення обов’язкової трудової повинності для населення. Тобто згідно з ним, усі жителі від 15 до 60 років мали пройти реєстрацію на біржі праці, там їх агітували для добровільного виїзду до Німеччини. З цією метою навіть випустили плакати, листівки із закликом їхати до рейху. У кінотеатрах демонстрували фільми, в яких показували “щасливе” життя робітників. Проте охочих їхати до Німеччини на роботу було мало.
Зрозумівши, що добровільно нічого не вийде, німці влаштували полювання на людей. Вони заходили в будинки людей і під дулом автомата змушували їхати. Тих, хто відмовлявся, розстрілювали на місці. Багато дітей з раннього віку дізналися що таке каторжна праця.
Друга світова війна стала справжнім випробуванням для дітей, вона поламала психіку, змусила передчасно подорослішати.