Друга світова війна скалічила долі багатьох людей, особливо фашисти ненавиділи євреїв. Вони нещадно чинили геноцид над ними. Українці з добрими серцями ризикуючи своїм життям, намагалися врятувати євреїв від гітлерівців. У Черкасах Праведницею світу була Олександра Шулежко. Ця жінка врятувала життя багатьох дітей, за що була відзначена цього почесного звання, пише yes-cherkasy.com.ua.
Її ім’я — написано на Стіні Пам’яті Алеї Праведників народів світу в Єрусалимі, портрет — у Галереї слави міста Черкаси. У 1990 році Шулежко офіційно визнали Праведницею світу, за день до своєї смерті велика жінка встигла потримати в руках відповідний диплом з Ізраїлю. У 2017 році Шулежко надали найвище звання в рідних Черкасах.
Важка доля
З’явилася на світ Олександра 1903 року в невеликому селі Михайлівка. У підлітковому віці дівчина дізналася, яке воно правління більшовиків — коли в людей забирали останній шматок хліба залітні продзагони.
Вдруге жінка постраждала від діяльності влади, коли вийшла заміж за священнослужителя Федора Шулежка, якого в 1937 році відправили до радянського концтабору. Федір був священником Української Автокефальної церкви, яку переслідували чекісти та їхні прислужники.
Після арешту чоловіка Олександра залишилася без грошей, без житла з двома дітьми на руках. Про роботу не могло бути й мови, адже хто захоче ризикувати, брати на роботу дружину “ворога народу”. Дивом Олександрі пощастило, її давня знайома запропонувала жінці піти працювати вихователькою до дитячого садка, в якому була завідувачкою.
Зовсім скоро почалася Друга світова війна, дитсадок закрили, а на вулицях рідного міста з’явилися нікому не потрібні діти-сироти.
На період воєнних дій Олександра не евакуювалася, а залишилася в Черкасах. Якось на вулиці міста жінка побачила малюка, який сидів поруч із тілом убитої матері. Без жодних роздумів вона взяла дитину і повела з собою, хоча своїх дітей не уявляла, як прогодує.
Створення дитячого притулку
Так і зародилася в Олександри ідея піти до німецького комісара і просити про створення притулку. Тут жінці знову посміхнулася удача, німець дозволив відкрити будинок для дітей-сиріт. Попередив одразу, що якщо до нього потрапить хоча б одна єврейська дитина, жінку розстріляють на місці. Вона дала обіцянку, що бере на себе всю відповідальність. Уже до осені 1942 року зі 102 сиріт у дитбудинку було 25 єврейських дітей.
Щоб німці нічого не дізналися, усіх дітей записували як українців, татар — залежно від того, на представника якої національності малюк був схожий зовні. Коли поліцаї приходили до дитячого будинку з перевіркою, Олександра ховала євреїв у карантинний ізолятор і говорила, що там перебувають інфекційні хворі.
Перед Новим 1943 роком до притулку захотів прийти комісар особисто. Чоловік попередив, що всі вихованці дитячого будинку мають бути на місці. Вихователям довелося одягати малюкам карнавальні маски, які приховували обличчя. За період Другої світової війни всі діти з притулку Шулежко вижили.
З приходом до Черкас радянської влади, на жінку повісили клеймо “нацистки” і заборонили займатися педагогічною діяльністю. Олександра ледь змогла влаштуватися на роботу реєстраторкою в міську поліклініку. Тут вона знову продовжила допомагати людям.
Усе своє життя Олександра отримувала листи вдячності від вихованців, життя яких під час Другої світової війни врятувала. Відразу після розпаду Радянського Союзу Шулежко визнали Праведницею світу в Ізраїлі. Цьому званню сприяли два євреї, які називали Олександру мамою. Ерлен Барановський і Володимир Пінкусович (останнього вона вихопила з-під дула автомата біля стіни Черкаської в’язниці, де гітлерівці здійснювали розстріл).