Центр всіх подій – так можна описати Черкаси у трьох словах. Офіційно засноване наприкінці 18 століття, проте згадувалося місто в історичних документах ще в 14-му. Чималий потік національних меншин, утворення козацтва, тривалі війни та бої за незалежність. А ще постійна розбудова, починаючи від першого генплану й нині, вплив радянщини на устрій Черкас, відокремлення від Київської області в окремий регіон та репутація міста хімії. Приховують Черкаси й чимало секретів… Більше на yes-cherkasy.com.ua.
Звідки взялися «Черкаси»?
Почнемо з назви, бо й тут не обійшлося без таємниць. Однією із найпоширеніших колись є версія про племена черків та асів, які нібито населяли територію регіону. З’єднавши назви племен, отримали назву міста. Але цей варіант привертав увагу наймолодшої аудиторії, бо ж досвідчені вчені сходяться на версії про східне походження назви. Мовляв, місто так назвали завдяки черкесам – етнічній народності, що проживала в росії, на Близькому Сході й навіть в Європі. У цього варіанта є недолік – надто далеко розміщений центральний регіон України від вказаних географічних територій.
Найсвіжішою поки що лишається версія про західно-українське походження назви. У виданні черкасців Дмитра Куштана та Валерія Ластовського йдеться про існування там двох мов – іллірійської та фракійської. Відповідно, від частини, з яких складається назва міста, походять від них і означають чисту ріку. Але початковий варіант був надто складним, то ж у 14 столітті її інтерпретували під наддніпрянський регіон. Ще вважають, що це козацький варіант назви, яку привезли із собою кочові війська.
Не надто часто, але звучать ще й історії про іранське та литовське походження назви міста. У першому випадку вчені посилаються на переклад співзвучного слова з Черкасами, що з іранської означає «воїни». У другому випадку слово переклали з литовської як «снігова кірка». Ця версія має право на існування, оскільки Черкаси формувалися, перебуваючи у складі Литовського Князівства й за тих часів у місті вперше звели фортецю (та про це згодом).
Давні поселення, бої з татарами та край козацтва
Із найцікавішого, що можна виокремити в історії міста зокрема й регіону загалом, варто згадати про знахідку археологів. У 60-х роках минулого століття поблизу Канева знайшли стоянку мисливців за мамонтами. Археологічні розкопки дозволили зробити там туристичний об’єкт та ще й оновити обласний краєзнавчий музей скелетом вимерлої тварини. Понад шістдесят років в краєзнавчому музеї в Черкасах зберігається ця знахідка. Щодо поселення, то про його поступову руйнацію писали із 2017 року.
Окрім того, досить часто траплялися під час проведення земельних робіт речі часів трипілля. Наприклад, посуд, який характеризувався малюнками. Ці зображення розповідають про культуру трипільців, у що вони вірили та як жили. Знайдені були й цілі поселення цієї народності. Деякі з них потрапили до туристичної мапи області, наприклад, Легедзине – там діє заповідник трипільської культури. Відвідувачі можуть побачити, зокрема, відріз тканини, якому шість тисяч років, глиняний посуд, декоративні фігурки людей.
У 15 столітті Черкаси стають форпостом від кримськотатарської навали. На території сучасного скверу Богдана Хмельницького тоді височіла фортеця або ж замок. Внизу під горою розташовувалися будинки місцевих. Перші набіги татар фортеця витримала, проте у 1480-х замок було зруйновано. Другий такий побудували подалі від Дніпра, на місці сучасного готелю біля Соборної площі. З іншого боку комплекс оточував степ. Це стало стратегічною помилкою, бо ж через це фортецю легко було атакувати.
Місто потребувало захисту, а отже – війська. Є кілька теорій, як сформувалося тут козацьке військо. Перша – автентичність формування. Тобто через необхідність захищатися від ворогів із місцевих утворилася така собі армія. Є ще версії про те, що такі війська складалися із руських бояр, литовських та польських військових. Дехто з учених вважає, що козацтво на Черкащині – результат кочового життя вояк.
Менше з тим, обласний центр став в Україні історичним центром козацтва. Розквіт його припадає на 1625 рік й тривав наступні три десятиліття. Слава про бойовий дух козаків ширилася швидко й далеко за межі України. Серцем формування на той час став Суботів, де Богдан Хмельницький – один із найславетніших гетьманів, мав резиденцію. Власне, Хмельницький став символом війська козацького, сформувавши сильну армію. Одним із найпотужніших її частин стала саме черкаська.
Після поразки у Берестейській битві гетьману доводиться підписувати договір з московитами. Це мало статися саме в Черкасах, але через загрозу нападів шляхти угоду підписували в Переяславі, за що вона й отримала відповідну назву. Пізніше московська влада ліквідує козацтво, як вільне українське військо. Станеться це за правління Катерини другої у 1775 році.
Перший генплан і прихід більшовиків
Ще кілька десятиліть ознаменується переселенням народів, загалом, російської імперії. Місто почали розбудовувати. З’явилися жіночі й чоловічі монастирі, кілька фабрик з виробництва тютюну, цукру, переробки дерева, металу. Активно пішла торгівля. Черкаси потребувало облаштування на мапі. То ж за наказом імперської влади архітектор Вільям Гесте розробив перший генплан міста, який затвердили у 1826 році.
Згідно з документом, територія складалася із двох, так би мовити, районів. Частина міста, що розкинулася на горі, була розбита на квадрати. Там облаштовувалися всілякі установи, житлові квартали та базар. Низ, тобто Поділ, сформували за гирлом річки, проте для реалізації задуму берег намили, збільшивши територію. Сюди перенесли виробництво, проте невелика частина населення лишалась жити поблизу води. Варто зауважити, що сам Вільям Гесте жодного разу не бував у Черкасах.
У 1920 році у результаті активного наступу радянських військ проти армії УНР Черкащина опиняється в окупації більшовиками. Із 1930-х регіон потрапляє в склад Київської області, й буде її частиною аж до 60-х років. На ці ж 30-ті роки припадає великий терор українців – Голодомор та сталінські репресії. Найбільше страждають селяни, які мусили віддавати все, що мали. Їх розкуркулювали, змушували працювати на полях за крихти хліба. За різними версіями, протягом 32-33 років в Україні від голоду загинуло від 2,6 до 5 мільйонів людей.
Після Другої світової до російсько-української війни
Друга світова завдала не менше горя. Німецькі війська, атакуючи радянську армію на Черкащині, а потім відступаючи, майже зрівняли регіон із землею. У місті залишилося небагато уцілілих споруд, деякі з них вдалося зберегти, деякі відбудувати. Та більшу частину міста потрібно було зводити наново. Після визволення Черкас почалася активна реконструкція: будувалися школи, заводи, відновлювали роботу заклади культури. Місто збільшувалося за рахунок напливу людей, тож була потреба й в новому житлі. У 60-х роках Черкащина стає центром хімічного виробництва. Також будується Кременчуцька ГЕС та найбільша в Україні дамба, довжиною 15 кілометрів.
Проте цензура, переслідування за «націоналізм», репресії почали викликати народний спротив щодо радянської влади. Люди хотіли незалежності від СРСР. Перші проукраїнські настрої черкасці почали проявляти в 1985 році, коли на одному з мітингів до дня жовтневої революції розгорнули жовто-блакитний прапор. На той час це було нечувано, то ж довго майоріти стягу не дали. Активіста Олега Шевалдіна, який насмілився на цей вчинок, скрутили міліціонери. Пізніше було ще кілька подібних акцій, які правоохоронці намагалися зривати, але Черкаси – місто маленьке, чутки про скоєне швидко рознеслись. За кілька днів до проголошення Акту незалежності на Театральній площі міста піднімуть державний прапор України. Знову ж таки, активісти. Але його вже знімати буде нікому – влада зміниться.
Протягом 23 років українці вчитимуться будувати власну державу. Доведеться пройти через буремні 90-ті з відсутністю роботи та грошей, економічну кризу на початку «нульових» та політичну нестабільність. Якщо перша революція 2004 року пройде на користь народу й без жертв, то Революція Гідності у 2014-му розв’яже російсько-українську війну. Почнеться вона з окупації півострова Крим, частини Донецької та Луганської областей. Перші місяці черкасці долучилися до оборони країни – одні пішли на фронт, інші – волонтерили. У 2022 році історія повторилася, росія ще потужніше вдарила по Україні. Ворожі війська планували зайти із трьох боків, зокрема, через Чернігівщину дійти до Києва, потім звідти проїхатись танками через Канів до Черкас. Але українські війська не пустили ворога, зберігши, зокрема, Черкащину – край козацької слави.
