П’ятниця, 19 Серпня, 2022

Історія Черкас: між двома війнами

ХХ століття з історичної точки зору час непростий, причому, дуже насичений різноманітними подіями. В цьому він дещо схожий із сьогоденням, інтенсивність подій неймовірно висока.

В цьому матеріалі, на сайті yes-cherkasy, ми пропонуємо зосередити увагу на одному з по своєму складних періодів початку ХХ століття для Черкащини – міжвоєнних роках.

Лише уявіть собі, яких страждань, труднощів і проблем на початку минулого століття зазнали українські землі, а разом з ними і український народ. Вся перша половина ХХ століття не була привітною для українців. На зміну війнам приходили революції. А на зміну останнім тяжкі економічні кризи. І так цей цикл повторювався кілька разів. Але саме у горнилі цього безжального полум’я досягався певний прогрес.

Тяжкі наслідки початку ХХ століття

Перша світова війна, а після неї і громадянська війна лишили по собі тяжкі економічні і господарські труднощі. Втягнута у череду війн і революцій держава безнадійно відставала технологічно від цивілізованого світу. Освіта також лишала бажати кращого, медицина була занадто слабкою і мало доступною.

А радянська влада була безжальною: ставила завдання наздогнати і перегнати капіталістів з Заходу, які значно стабільніше і з меншими втратами пережили події Першої світової. Залізна воля радянських керманичів дуже дорого коштувала українському народу – тисячі зруйнованих, покалічених, навіть втрачених життів.

Важко було всім: як жителям села, так і містянам. Першим доводилось переживати колективізацію. Другим потуги до індустріалізації і нову економічну політику. Промисловість працювала з суттєвими перебоями: тютюново-махоркова і сірникова фабрика, дрібні друкарні. Все це працювало зіштовхуючись з труднощами. А голодомор, що прийшов у наші землі 1921-1923 років, і охопив саме Південну Україну, дотягнув свої кістляві смертельні руки і до Черкащини. Радянський режим жив у дусі «5-річка головне, а якою ціною не важливо». Владу цікавив лише результат, який вони гордо оголошували на партійних з’їздах.

Колективізація на Черкащину прийшла однією з перших. Не оминули наші землі і сталінські репресії. Йшов активний розвиток промисловості: зведено машинобудівний і харчові заводи, консервний і деревообробний комбінати. Кількість населення, внаслідок індустріалізації, зросла вдвічі. Та інфраструктура міста була до цього не готова. Житла не вистачало.

Реформували освіту, розвивали промисловість

Відбувались і доволі активні адміністративні зміни. В травні 1920 року Черкаси стали центром одного з повітів Кременчуцької губернії. А через 3 роки вже центром Черкаської округи Київської губернії. В вересні 1930-го округи було ліквідовано, а Черкаси стали центром району, який з 1932 року входив до складу Київської області. Обласним центром Черкаси стануть лише у 50-х, вже після війни.

Щоб досягти економічного прогресу у повоєнні роки, головним питанням стала освіта. Бо лише кваліфіковані кадри здатні якісно нарощувати економічні показники. Саме тому у 1921 році в Черкасах заснували Інститут народної освіти, 1930 Черкаський педагогічний інститут (що є попередниками Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького). Інститут народної освіти на своєму початку існування не мав навіть корпусу і був вимушений розташовуватись у перероблених для цього приміщеннях. Перший стаціонарний триповерховий корпус на Дашковича було побудовано лише у 1930 році.

В тому ж році заснували і медичний технікум з підготовки акушерок, що згодом став Черкаським медучилищем, а нині медичним коледжем. В 20-х відкрита була і дворічна професійно-технічна школа, а в 30-х технікум механізації та електрифікації сільгоспу.

До науки підтягували культуру: в 1933 році запрацював драмтеатр, а на місці Хмільника створили Ботанічний сад Черкаського педінституту. До міста потягнулись видатні митці українського театрального мистецтва: Марія Заньковецька, Іван Карпенко-Карий. Відвідував Черкаси неодноразово і Шолом Алейхем.  

Та як потім виявилось, весь цей розвиток був лише за для того, щоб той політичний режим міг задовольнити свої амбіції вже під час нової великої війни, підготовка до якої йшла семимильними кроками. І вже наприкінці 30-х років ХХ століття війни почали охоплювати Схід Європи. У підсумку, весь цей розвиток, який будувався на титанічних зусиллях простого робочого і селянського класів українського народу, було просто спалено у вогнищі війни проти Німеччини. Згодом все довелось будувати заново.

.