Представник знаменитого роду польських королів князь Станіслав Понятовський (1754-1833) посідає особливе місце в історії України другої половини XVIII століття. Рідний племінник останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського за часів панування шляхти був одним із небагатьох представників польської аристократії, які залишили по собі добру пам’ять на українській землі. Більше на yes-cherkasy.com.ua.
Зигзаги долі майбутнього реформатора
Ранні дитячі роки Станіслав провів із матір’ю, після чого вихованням племінника зайнявся сам король. Юний Станіслав навчався в пансіоні італійських ченців-театинців, а потім вирушив до Великої Британії, щоб продовжити освіту в легендарному Кембриджі. Тож не дивно, що з юних років він перейнявся ідеями Просвітництва, які на той час набирали популярності у прогресивної європейської молоді.
1764 року Станіслав Понятовський отримав титул принца Речі Посполитої, а у віці 15-ти років мав звання гвардії полковника. Вінценосний дядько мріяв у майбутньому бачити Станіслава командувачем військами Речі Посполитої, але в плани Станіслава військова кар’єра не входила, куди більше його цікавила політика. Проте король надав йому звання генерал-лейтенанта коронних військ, призначив комадувачем придворних полків і виділив в управління два староства – Богуславське і Канівське. Певний час Станіслав Понятовський займався дипломатичною роботою, під час якої зустрічався з багатьма європейськими монархами, був депутатом сейму, де виступав за проведення економічних і соціальних реформ.
Мрії та реальність князя Понятовського
Однак доля готувала для нього несподіваний поворот. У період глибоких політичних потрясінь, пов’язаних із розподілами Речі Посполитої, Понятовський полишив дипломатичну діяльність і 1781-го року вперше приїхав у свої українські володіння. На перший погляд, час для цього був не найсприятливішим – зовсім недавно українською землею прокотилися потужні антишляхетські повстання. Однак Станіслав Понятовський зміг обернути ці обставини на свою користь. Він скупив землі, залишені польськими поміщиками під час Гайдамаччини та Коліївщини і зайнявся господарською діяльністю. Своїм центром Понятовський обрав Корсунь – стародавнє козацьке місто.
На той час у Корсуні було лише 50 хат. Це було типове козацьке полкове містечко, що зберігало старовинні традиції, але потребувало модернізації. Вихований на ідеалах європейського Просвітництва Станіслав Понятовський побачив у місті величезний потенціал для реалізації своїх амбітних планів. Він поставив за мету перетворити Корсунь на зразок європейського міста, поєднавши найкраще з Європи та місцеві традиції. Князь побудував у місті фабрику з виробництва селітри, а також шовкову і суконні фабрики. У Таращі створив скляний завод, у Сахнівці – винокурню та тютюнову фабрику.
Від кріпосного права до свободи
Однак Станіслав Понятовський прагнув не тільки отримати максимум вигоди зі своїх українських володінь. У своїх маєтках він успішно втілював у життя розроблену ним земельну реформу, під час якої звільнив селян від кріпосного гніту і замінив панщину оброком, сприяв впровадженню нових сільськогосподарських технологій, що підвищували врожайність. Крім того, Станіслав Понятовський заохочував розвиток торгівлі та ремесел, що сприяло пожвавленню економіки Корсуня і зростанню добробуту його жителів.
У своїх володіннях Станіслав Понятовський організував змішані адміністративні суди за участю селянських виборних. Серед інших його добрих справ відкриття каси взаємодопомоги для погорільців, будівництво лікарні і навіть відкриття школи танців для простих містян, що на той час було для українців екзотикою.
Центральним проєктом Понятовського стало будівництво величного палацу, який мав стати не просто його літньою резиденцією, а символом нової епохи для всього регіону. В розробці проєкту взяв участь товариш Понятовського, художник та інженер Жан-Анрі Мюнц, який приїхав із ним до Корсуня. Будівництво, що розпочалося 1782 року, дало потужний поштовх розвитку міста. Навколо головної будівлі сформувався унікальний архітектурний ансамбль, що містив у собі господарські будівлі, стайні, оранжереї. Особливу увагу Понятовський приділив створенню парку, який мав стати справжнім витвором садово-паркового мистецтва. Запрошені князем ландшафтні архітектори створили систему алей, альтанок, фонтанів, гармонійно вписавши їх у природний ландшафт.
Місто, гідне королів
Архітектура палацу, виконана в стилі класицизму, відобразила прагнення князя до гармонійного поєднання західноєвропейських тенденцій і місцевого колориту. Однак Понятовський не обмежився лише зовнішньою пишністю – палацовий комплекс містив адміністративні приміщення, бібліотеку, зали для прийомів і культурних заходів. При палаці було створено бібліотеку, яка містила багату колекцію книг різними європейськими мовами, яку могли відвідувати місцеві жителі, що сприяло поширенню знань та ідей Просвітництва. У залах палацу проводилися літературні вечори, музичні концерти, театральні вистави. Згодом корсунський палац Понятовського став центром тяжіння для інтелектуальної еліти всієї Східної Європи, туди приїжджали відомі письменники, художники, музиканти.
Станіслав Понятовський володів староством лише 20 років, але й за цей невеликий час йому вдалося зробити дуже багато. Завдяки зусиллям князя із глухого містечка Корсунь перетворився на впорядковане європейське місто, куди не соромно було запросити навіть монархів – за часів Понятовського Корсунь відвідали польський король Станіслав Август і німецький король Йосиф ІІ.
Однак діяльність Понятовського в Корсуні відбувалася у складний історичний період. Поділи Речі Посполитої, наполеонівські війни, посилення впливу Російської імперії безпосередньо впливали на долю Корсуня. Щоб зберігати свої володіння і продовжувати розпочаті перетворення князю знадобилися всі його дипломатичні здібності. Проте зберегти свої володіння в буремні часи на рубежі XVIII-XIX століть Станіславу Понятовському не вдалося. Після третього поділу Польщі його українські володіння залишилися на територіях, що відійшли до Росії. Коли в нього з’явилася можливість повернутися до Корсуня, він застав свої маєтки повністю розореними і продав їх.
Більше до Корсуня Станіслав Понятовський не повертався. Він помер в Італії 1833 року.