У буремній історії України початку XX століття особливе місце посідає постать кошового отамана Семена Гризла (1887–1921) – військового та громадського діяча, чиє життя і діяльність тісно переплелися з долею Української Народної Республіки. Його героїчна та трагічна доля стала символом боротьби за незалежність України в один із найскладніших періодів її історії. Більше на yes-cherkasy.com.ua.
Син Звенигородщини
Досі не відомо, коли саме з’явився на світ майбутній отаман. За даними дослідників, це сталося у 1887 (за деякими даними у 1889) році в містечку Калниболото (нині Катеринопіль) на Звенигородщині.
Про його дитинство відомостей майже не збереглося. Зі скупих фактів, які дійшли до нас, відомо, що в юнацькі роки він брав участь у драматичному гуртку села Гусакове, пізніше, здобувши освіту, працював земським писарем, а згодом став учителем місцевої сільської школи. Військову службу Семен Гризло проходив на броненосці «Потьомкін», де брав активну участь у повстанні, за що й був засланий до Сибіру.
На хвилі революції
В Україну Семен Гризло повернувся 1917 року, вступив до лав Української партії соціалістів-революціонерів і одразу поринув у вир національно-визвольного руху, який охопив усю Україну. Звісно, Семен Гризло, який мав неабиякі організаційні та військові здібності, не міг залишитися осторонь боротьби українського народу.
Після повернення на Батьківщину він взяв участь у створенні Вільного козацтва – добровільних воєнізованих формувань, що відігравали важливу роль у захисті України від зовнішніх та внутрішніх ворогів. Семен Гризло проводив агітаційну та роз’яснювальну роботу з населенням, займався питаннями озброєння та навчання козаків. Військовий досвід і молода енергія Семена Гризла стали в пригоді, коли він почав діяти на чолі Калниболотського козацького куреня. Але дуже скоро з’ясувалося, що Семен Гризло здатний на більше.
Делегати Першого з’їзду Вільного козацтва у Чигирині
У вирі визвольних змагань
На першому з’їзді Вільного козацтва Звенигородщини, який відбувся у квітні 1917 року, Семена Гризла обрали кошовим отаманом Звенигородського коша, а вже в червні цього року він став делегатом Всеукраїнського військового з’їзду в Києві.
Восени 1917 року Семен Гризло вирушив до Чигирина, де 3 жовтня пройшов Перший Всеукраїнський з’їзд Вільного Козацтва, до організації якого він доклав чимало зусиль. На з’їзді молодого чоловіка було обрано Генеральним осавулом Вільного козацтва, що, попри юний вік, красномовно свідчило про його організаторські здібності та авторитет у середовищі українського козацтва. Наприкінці 1917 року під керівництвом молодого осавула вже воювали близько двох тисяч козаків.
Військові успіхи козаків на чолі з Семеном Гризлом були вельми переконливими – у лютому 1918 року вони повністю роззброїли артилерійські частини другого корпусу російської гвардії, а трохи пізніше – примусили скласти зброю два російські драгунські полки. 21-22 лютого 1918 року козаки Гризла брали участь у розгромі Восьмої російської армії неподалік від станції Бобринська (нині ст. ім. Т. Шевченка в Смілі)..
В умовах частих змін влади та політичних розбіжностей усередині національно-визвольного руху Семен Гризло прагнув до об’єднання українських патріотів навколо ідеї незалежної України. Як лідер Вільного козацтва, Семен Гризло брав участь у військових операціях УНР проти більшовиків та інших противників української незалежності в різних куточках України. Його військові і лідерські якості набули особливої цінності в цей надскладний період української історії.
Останні битви
З 1919 року Семен Гризло воював як повстанський отаман на рідній Звенигородщині. Його загін брав участь у бойових діях у Холодному Яру, на Уманщині та в інших регіонах Черкащини, прагнучи звільнити від більшовицьких орд українську землю. Неподалік Мокрої Калигірки повстанський загін Семена Гризла разом із козаками ще одного черкащанина, отамана Івана Лютого-Лютенка, вщент розбив дивізію червоноармійців.
Незадовго до загибелі свого отамана загін Семена Гризла об’єднався з повстанськими загонами Дмитра Квітковського (Цвітковського) і Петра Дерещука. Військове з’єднання на чолі з професійним військовим, отаманом Андрієм Гулим-Гуленком, у якому було понад три тисячі штиків та 600 шабель, звитяжно воювало з більшовицькими військами, у тому числі з кіннотою Будьонного та бригадою Григорія Котовського.
Пам’ять крізь століття
Життя 24-річного отамана обірвалося в запеклому бою з підрозділами червоної армії 3 березня 1921 року поблизу села Новоселиця на Звенигородщині. Поховали Семена Гризла на старому кладовищі Звенигородки.
Зараз ім’я Семена Гризла носить одна з вулиць його рідного Катеринополя, а у 2017 році у місті було відкрито пам’ятник цьому відданому борцю за волю та незалежність України.