Старожили Черкас ще пам’ятають ті часи, коли на тому місці, де зараз розташований Пагорб Слави, стояв величний храм – Свято-Троїцька церква, яка має довгу та драматичну історію, яку не змогли обірвати більшовицькі репресії. Більше на yes-cherkasy.com.ua.
Козацька твердиня православ’я
У другій половині XVII століття за благословення київського митрополита Йосипа Нелюбовича-Тукальського на старовинному черкаському Подолі було зведено першу козацьку церкву. Збереглася давня гравюра, на якій можна побачити, що дерев’яна будівля церкви була виконана в османському стилі – з гострими, схожими на мінарети банями та видовженими вікнами. Святити новий храм прибув сам Митрополит. Починаючи з 1670-х років в козацькій Свято-Троїцькій церкві готуючись в далекі та небезпечні походи черкаські козаки відправляли напутню службу.
Духовний осередок Черкас
Але з часом дерев’яні конструкції будівлі постаріли, і було прийнято рішення про зведення нової будівлі Свято-Троїцької церкви. У 1745 році двері для вірян відчинила нова дерев’яна церква, цього разу виконана у стилі бароко.
Але час брав своє, дерев’яна споруда почала саморуйнуватися, і в середині ХІХ століття міська управа Черкас прийняла рішення про будівництво нової будівлі Свято-Троїцької церкви. Цього разу, храм вирішили будувати на горі.
Нову споруду зводили усім миром. У 1861 році були виділені кошти на будівництво. Чотири тисячі карбованців дала казна міської управи, ще дві тисячі склали пожертвування черкащан. Робота йшла швидко і вже у 1864 році величну будівлю храму освятив київський митрополит Арсеній.
“Це була висока споруда з багатьма розлогими банями, збудована в кращих традиціях церковного зодчества з поєднанням українського церковного бароко й неоренесансу. В церкві був іконостас, амвон, церковні хори. Вузькі високі вікна, вкриті мозаїчним кольоровим склом, нагадували замкові бійниці. Встановили різьблені інкрустовані залізні двері”, – розповідав відомий черкаський краєзнавець Сергій Ганницький.
Свято-Троїцький храм отримав від міської влади земельний наділ у 76 десятин та 345 карбованців щорічного фінансування. На подвір’ї церкви був влаштований цвинтар, на якому ховали священників. Згодом при храмі було відкрито двокласну парафіяльну школу. За короткий час церква перетворилась на центр духовного православного життя міста Черкас, її парафія знову стала найбільшою в Черкасах.
Репресії проти віри
З приходом до влади більшовиків в історії Свято-Троїцкої церкви настали трагічні часи. Боротьба з релігією не могла не торкнутися своїм чорним крилом і черкаської твердині православ’я. У 1933 році церква була варварськи розграбована, а її будівля пошкоджена та понівечена – з неї були зняті куполи, коштовні вітражі та двері.. А невдовзі, згідно з безбожною ідеологією нової влади, Свято-Троїцьку церкву і зовсім було закрито.
Богослужіння в церкві відновилися у 1941 році під час німецької окупації Черкас. В ці скрутні часи настоятель храму отець Василій, попри загрозу смерті, допомагав партизанам, підтримував сиріт та безпритульних. Після звільнення Черкас церковна громада за власні кошти і пожертвування утримувала обслугу лазарету, чим могла допомагала черкаським шпиталям. Але, як і слід було очікувати, радянська влада щедро «віддячила» священника, звинувативши його у співпраці з нацистами. На щастя черкащанам вдалося відстояти отця Василія – знайшлися свідки, які розповіли про його героїчну діяльність під час окупації. Після з’ясування всіх обставин священника навіть представили до нагороди.Завдяки цьому одразу після війни Свято-Троїцьку церкву, на відміну від багатьох інших церков не закрили, але тиск на неї збільшувався щороку.
Свято-Троїцька церква у 1956 році
За хибними звинуваченнями
Після ліквідації у Черкасах Соборно-Миколаївської та Покровської церков їхні престоли було встановлено у Свято-Троїцькому храмі. Це надало радянській владі чудову нагоду причепитися до церкви, цього разу з приводу боротьби з пияцтвом, адже тепер храмове свято відзначалося у Свято-Троїцької церкви тричі. А це, мовляв, скупчення народу, святкові заходи, масові гуляння, порушення правопорядку. Звичайно, такі звинувачення були цілком вигаданими, проте в Черкаси для вирішення питання направили уповноваженого у справах Російської Православної церкви при Раді міністрів СРСР у Київській області Фролова.
Однак Свято-Троїцька церква справила на радянського чиновника таке глибоке враження, що піти проти своєї совісті він не зміг.
«Троїцька церква розміщена на крутому високому схилі, на окремій, ізольованій від інших садибі. Звідси на навколишню місцевість відкривається дуже живописний краєвид. На низинному березі розмістилося як на долоні старе місто, що омивається водами сивого Дніпра. Увечері важко розрізнити труби низеньких будівель від труб пароходів, що проходять рікою. Таке враження, ніби нижнє місто пливе…», – написав Фролов у звіті після відвідування Черкас.
Жертва тоталітаризму
На деякий час Свято-Троїцьку церкву залишили у відносному спокої, але у 1956 році доля храму була вирішена остаточно. З куполів зняли хрести, ікони спалили, церковне начиння передали до церкви Різдва Богородиці, більш-менш коштовні речі вилучили на користь держави, а приміщення віддали міському спортивному товариству, яке влаштувало в приміщенні склад спортінвентарю. Вражає цинізм радянської влади – після такого знущання, церковна громада Свято-Троїцького храму була знята з реєстрації як така, що… не має власного приміщення.
У 1960 році міською владою було прийняте рішення про остаточну долю Свято-Троїцької церкви. Її будівля мала назавжди зникнути з обличчя Землі, адже на цьому місці мав бути влаштований Пагорб Слави. У 1961 році Свято-Троїцький храм було підірвано. Знищити старовинну будівлю вдалося лише з третьої спроби. Очевидці згадували, що тротилу було стільки, що від вибуху повилітали вікна у старому корпусі музичного училища.
Свято-Троїцький кафедральний собор
Сучасне життя Свято-Троїцької церкви почалося наприкінці 1980-х років, коли розпочалось зведення нової будівлі на місці де колись стояла найперша Свято-Троїцька козацька церква. В 1991 році церкву було освячено. Сьогодні черкащанам добре відомий Свято-Троїцький кафедральний собор на Площі Слави, в якому щодня проводяться служби, а його історія нагадує про славну козацьку давнину.