Колись у цьому невеликому містечку на березі Дніпра вирувало життя, гомоніли ярмарки із заморськими товарами, створювалися військові та політичні союзи, дзвеніли шаблі й вирішувалася доля народів. Це містечко – Чигирин, перша столиця Гетьманщини, серце національно-визвольної боротьби українського народу. Більше на yes-cherkasy.com.ua.
Столиця, народжена повстанням
Перша писемна згадка про Чигирин (у грамоті польського короля Сигізмунда III) відноситься до 1589 року. Того часу Чигирин був козацьким поселенням з невеликою фортецею для захисту від численних ворогів, які загрожували козакам з усіх боків. З середини наступного, XVII століття місто стало центром Чигиринського полку і, фактично, столицею Української гетьманської держави, де були розташовані резиденції гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері та Петра Дорошенка.
Історичний розквіт Чигирина розпочався у 1648 році, коли на українських землях спалахнуло повстання під керівництвом Богдана Хмельницького, що стало реакцією на національне, соціальне та економічне гноблення українського народу з боку польської шляхти. Іскра, запалена Хмельницьким та його прибічниками, швидко перетворилася на пожежу, що охопила всю Україну.
Заручившися підтримкою запорозьких козаків, вже у травні 1648 року армія Богдана Хмельницького здобула перемогу у битвах з польськими військами під Жовтими Водами та Корсунем, що стало сигналом для масштабного повстання проти польського панування на українських землях.
Успішні військові дії дозволили повстанцям встановити контроль над значною частиною українських земель і створити нову державу – Гетьманщину, яка стала першим в історії державним утворенням на території сучасної України. Молода держава мала власну адміністрацію, армію та дипломатичні установи.
Богдан Хмельницький
Обличчя першої української держави
Вибір Чигирина на роль столиці нової держави був не випадковим. Розташоване на перехресті торговельних та стратегічних шляхів місто, з одного боку знаходилося поблизу великих козацьких поселень, що дозволяло швидко отримувати військову та іншу допомогу, з іншого – було розташоване досить далеко від споконвічних польських земель, що забезпечувало йому відносний спокій. Близькість до Дикого поля хоча й становила загрозу нападів, але дозволяла швидко реагувати на небезпеку і захищати українські землі від ворогів зі сходу. Таке стратегічне положення столиці забезпечувало молодій державі безпеку та стабільність.
Родючі землі та розвинуте сільське господарство в околицях Чигирина забезпечували гетьманській столиці продовольчу безпеку та сприяли зростанню економіки і приросту населення міста. Крім того, Чигирин стояв на важливих торговельних шляхах, що забезпечувало приплив товарів та ресурсів, необхідних для підтримки економіки Гетьманщини. Чигиринські ярмарки приваблювали купців з усього світу – на ярмарках можна було купити екзотичні прянощі, східні шовки, європейську зброю та інші товари. Місцеві жителі продавали заморським торговцям свою продукцію, що сприяло не тільки економічному зростанню Гетьманщини, а й культурному обміну та зміцненню зв’язків з іншими народами.
Однак, обираючи Чигирин столицею Гетьманщини, Богдан Хмельницький керувався не лише суто практичними та стратегічними міркуваннями. Чигирин був для нього рідною домівкою. Тут минуло його дитинство, тут він виріс і змужнів, тут розпочалася його військова кар’єра. Саме тому Чигирин був для Хмельницького особливим місцем на Землі, місцем сили, де він як ніде відчував зв’язок з рідною землею. Не дивно, що саме це місто стало символом нової епохи для України.
Тут вершилися долі народів
Ставка Богдана Хмельницького розташовувалася в Чигирині з 1648 по 1669 рік. Тут у своїй резиденції гетьман приймав послів, підписував важливі документи та угоди, вів переговори з представниками інших держав і керував військовими діями. У той час місто стало одним з найбільших центрів політичного життя Східної Європи. У Чигирині укладалися політичні союзи, підписувалися доленосні документи, розроблялися військові стратегії, велись найважливіші дипломатичні переговори.
Богдан Хмельницький розумів, що для існування Гетьманщини необхідно заручитися підтримкою сусідніх держав і знайти союзників у боротьбі проти Польщі. У ті роки столицю Гетьманської України відвідували дипломати багатьох держав. З послами Османської імперії Хмельницький обговорював військову підтримку і безпеку кордонів, з посланцями з протестантської Швеції та Трансільванії шукав можливість союзу проти католицької Польщі. Йшли активні переговори і з московськими, австрійськими та навіть польськими послами. Останні, незважаючи на ворожнечу, намагалися домовитися з Богданом Хмельницьким про укладення мирного договору на вигідних для себе умовах. Ці зустрічі та переговори зміцнювали значення Чигирина як міжнародного центру української дипломатії, адже Гетьман вміло використовував дипломатичні зв’язки для підвищення міжнародного статусу молодої держави і протистояння ворогам.
Кінець розквіту, але не історії
Після смерті Богдана Хмельницького у 1657 році в Гетьманщині настав час політичної нестабільності,який увійшов до історії як сумнозвісна Руїна. У той скрутний час Чигирин з квітучого столичного міста перетворився на арену кривавих битв між різними силами, що претендували на владу. Цим не забарились скористатися інші держави, що прагнули послабити вплив Гетьманщини. У 1677 і 1678 роках війська Османської імперії здійснили руйнівні напади, незабаром після чого столицю було перенесено в Батурин.
Це був кінець розквіту Чигирина, але не кінець його славної історії. Сьогодні Чигирин – це не просто місто з багатим минулим, а й символ самовідданої боротьби українського народу за незалежність. Кожен камінь, кожна вулиця Чигирина дихають історією і свободою. Збережені пам’ятники нагадують про ті славні дні, коли Чигирин був центром могутньої козацької держави, а його вулиці були свідками великих історичних подій і перемог.